Середа 26 вересня 2018

121438616 Happy Easter 1 24

Увійти Зареєструватися

Авторизуватися

Логін *
Пароль *
Запам'ятати мене

Створити акаунт

Поля, помічені зірочкою (*) обов'язкові.
Справжнє ім'я *
Логін *
Пароль *
Повторіть пароль *
Email *
Повторіть email *

Від сьогодні Берегівській ЦРЛ присвоєно ім’я видатного лікаря

232Це здійснено Відповідно до рішення сесії Берегівської районної ради від 28 липня 2017 року про присвоєння імені Бертолона Ліннера Берегівській центральній районній лікарні.

Cьогодні головний лікар Іван Малеш отримав від управління юстиції нову виписку, де вже красується нова назва. Нагадаємо, що і міська рада також надсилала звернення на адресу райради про увіковічення імені видатного хірурга до назви лікарні.

Довідка від Олександра Ворошилова:

Народився Бертолон Ліннер 5 грудня 1887 року у Берегові. Його батько був директором банківської установи, тобто досить забезпеченою людиною

Молодий Ліннер закінчив з відмінним атестатом у 1906 році берегівську гімназію, але не пішов за слідами батька. Натомість поїхав до Будапешту і вступив на медичний факультет. Поки інші студенти у свій вільний час розважалися у столичних клубах, Бертолон поспішав… до моргу, де ретельно вивчав анатомію людського тіла і наслідки хвороб. У 1911 році йому вдалося із золотою медалью завершити навчання і знайти роботу у інфекційному відділенні.
Незабаром лікаря, який добре себе зарекомендував, запрошують у найкращу хірургічну клініку Будапешту. Там працював відомий на весь світ професор Доллінгер, який став його вчителем. Коли почалась І-а світова війна, Бертолон Ліннер опиняється на Східному фронті.

Тоді на лінії фронту, часом під гарматним вогнем, він щодня робить сотні операцій пораненим солдатам та офіцерам австро-угорської армії. За відвагу і сотні врятованих життів Ліннер отримав офіцерське звання, а також рицарську відзнаку – Золотий хрест.
У червні 1918 року Ліннер повертається до рідного Берегова. А через деякий час стає завідуючим хірургічного відділення берегівської лікарні.
У 1936 році у Берегові відкривають нову районну лікарню, яку будували чехи. У жовтні 1938 року, коли місто переходить до території Угорщини, майже все обладнання чехи перевезли до Хуста, залишили тільки декілька ліжок. Нова влада призначає Ліннера директором лікарні, але він і надалі продовжує оперувати, а особливо турботливо відноситься до хворих дітей.
Мав доктор Ліннер ще одне велике захоплення – виноградарство. Мабуть, саме на своїй ділянці біля ресторану “Жайворонок” він знімав стрес після важкого дня. Консультувався з старими виноградарями і зумів облагородити деякі види винограду, які потім отримали назву Linner 1–6. Наприклад, ранній Рислінг схрестив з сортом Трамінер, і цей вид приніс йому великий урожай. На своїй ділянці Ліннер вирощував більше 120 виноградних кущів різних сортів.
Історик Валерій Разгулов дізнався про одну цікаву історію, пов’язану з вином Ліннера. У жовтні 1944 році, коли радянські війська наближалися до міста, німці вирішили замінувати лікарню. Доктор Ліннер дізнався про це і покликав вояків у свій підвал. А там так їх напоїв, що декілька днів були п’яними і так і не встигли замінувати будівлю лікарні.
У жовтні 1944-го до Берегова входять радянські війська, і Ліннер знову важко працює – оперує солдат, практично своїх ворогів. Але для нього це не мало ніякої різниці, головне було рятувати життя людям. Тут дуже допоміг і досвід, який він отримав під час І-ої світової війни.
І все ж таки доктор Ліннер дуже боляче сприймає ті процеси, що відбуваються на його батьківщині. Розпочалася остання фаза його медичної кар’єри, найважчий період. Тим не менше його знання і досвід ніхто не піддавав сумніву. Ліннер залишається головним лікарем і продовжує працювати.
У Ліннера було 12 учнів. Кожен з них став професіоналом. Після смерті Ліннера завідуючим відділення став Іван Попович, Олексій Сенько очолив онкологічне відділення, Віктор Мілецький – травматологію.
Професор Ліннер дуже поважав своїх колег, але й вимагав від них. Своїми колегами він вважав увесь персонал лікарні, починаючи від лікаря і закінчуючи звичайною санітаркою, навіть прибиральниць. Він вважав, що всі тут переслідують одну мету – лікувати людей.
«Тоді у берегівській лікарні робились операції, які сьогодні практично не роблять на Закарпатті. Наприклад, виправлялись дефекти обличчя, такі як вовча паща і заяча губа, – згадує Леонід Пустильник. – А Ліннер приймав людей навіть у себе вдома, в приватному будинку на вулиці Шевченка, де нині встановлена меморіальна табличка. Тоді хворих з усього району привозили сюди на возах і часом тут стояла велика черга. Ліннер мав дома рентгенівський апарат. І хоча в радянські часи приватною практикою займатися було заборонено, для Ліннера зробили виключення – він мав спеціальний дозвіл на це, оскільки поставив на ноги не одного начальника».
Кажуть, що після його смерті у особистій справі доктора знайшли багато чого дивного. З його записів випливало, що Ліннер до остан¬нього дня не визнавав радянських методів лікування. Бачив у радянській хірургії тільки один позитив – методи попереднього лікування, профілактики хвороб.
Цікаво, що Ліннер так і вивчив російської або української мови, розмовляв з колегами на угорській, німецькій, використовував латину. Але всі його і так добре розуміли. Він працював до останнього дня.
І навіть страшна хвороба – рак – не могла примусити зупинити його професійну діяльність. Хоча добре розумів, що ця хвороба потребує серйозного лікування. Він просто не хотів про неї думати.
«Він був дуже побожною людиною, – розповідає один із учнів доктора Ліннера берегівський хірург Леонід Пустильник. – По дорозі на роботу обов’язково відвідував ранішню службу, а потім сідав на велосипед і їхав у лікарню».
На початку 1969 року доктор Ліннер, як завжди, по дорозі на роботу, зайшов у церкву. Помолився, але з лавиці так і не зміг встати – помер від серцевого нападу просто під час служіння. Господь забрав душу свого 82-річного помічника. Прийомний син Ліннера Василь Григаш також став відомими хірургом, і пізніше переїхав до Будапешту. Велику наукову бібліотеку доктора Ліннера він подарував берегівській лікарні. Досі у хірургічному відділенні є шафа з цими книгами. Сюди ж передав й інструменти батька.
35 років потому на території лікарні відкрили пам’ятник – бронзове погруддя Бертолона Ліннера. Пам’ятник відкрили з ініціативи медиків району та особисто угорського лікаря-терапевта Миколи Дужея. Біля монумента заклали капсулу з документом, де зокрема написано: “Нехай цей пам’ятник нагадує співвітчизникам про знаменитого лікаря ХХ століття. І нехай служить для них настановою його улюблений вислів: “Я зробив все, що міг. Хто може нехай зробить краще!” “Feci, guod potui, faciant meliora potentes!”

 

Додати коментар

Не дозволяються нецензурні слова!

Захисний код
Оновити

cc s 3

Контакти

Україна, Закарпатська область

м. Берегово.

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Телефон: (066) 915-41-57

 

Інформація

Копіювання інформації дозволяється тільки зі зворотнім посиланням.

Правила користування сайтом
Реклама на сайті

Copyright

© 2013 Всі права належать beregszasz.com.ua.

Дизайн і розробка: 

Сайт створено веб-студією Best-Studio

best-studio.com.ua

E-mail підписка

Ви маєте можливість підписки за допомогою електронної пошти.